Зви́чний, а, е.

1) Привычный. До роботи не звичний. Рудч. Ск. II. 62.

2) Обычный. Кожне стало оглашати звичний подарунок (на весіллі). Мкр. Н. 37.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 131.