Звиса́ти, са́ю, єш, сов. в. зви́снути, ну, неш, гл.

1) Нависать, нависнуть. Ой звисли чорні хмароньки, звисли. Чуб. V. 34.

2) Отвисать, отвиснуть. Тут то страва, тут то люба! покуштуєш — звисне губа. Маркев. 48.

3) Съ отрицаніемъ: не переставать висѣть. Нагаєчка дротяночка з кілка не звисає. Чуб. V. 578.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 130.