Звеселя́ти, ля́ю, єш, сов. в. звесели́ти, лю́, ли́ш, гл. Развеселять, развеселить. То пан Хмельницький добре учинив: Польщу засмутив, Волощину побідив, Гетьманщину звеселив. Макс. (1849), 73. Моє серце звесели. КС. 1882. XII. 496.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 129.