Зва́лювати, люю, єш, сов. в. звали́ти, лю́, лиш, гл.

1) Сваливать, свалить. Хапає кожного за ноги і звалює. О. 1862. IV. 89. Звалять дуба в кручу. Хата, 67.

2) Сбивать, сбить, свалять. Звалили сукно на валютах. Харьк. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 128.