Зва́жити, жу, жиш, гл.

1) Свѣсить. О, хто б узяв та зважив моє горе. К. Іов. 13.

2) Взвѣсить, размыслить, понять. Зважила громада, як би то воно було добре. К. (О. 1862. III. 22).

3) См. Зважа́ти.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 127.