Збі́й, збо́ю и збо́я, м.

1) Утоптанная земля. Пшеницю сіють на збої.

2) Разбойникъ. Няхай она знає, збоєв синів має. Гол.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 124.