Збідні́ти, ні́ю, єш, гл. Обѣднѣть. А син з невісткою так з того часу збідніли, що й хата рака стала. Г. Барв. 371. Збідніли люде. Камен. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 124.