Збурлакува́тіти, тію, єш, гл. Сдѣлаться бурлакою, т. е. бездомнымъ. Аф. 447.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 127.