Збороня́ти, ня́ю, єш, сов. в. зборони́ти, ню́, ниш, гл.

1) Запрещать, запретить, воспрещать, воспретить; помѣшать. Коли не дали нам з собою жити, то не зборонять в гробі ся любити. Чуб. V. 117.

2) Защищать, защитить. Не зборонить тебе ні отець, ні мати. Мл. л. сб. 297.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 125.