Збаламу́тити, му́чу, тиш, гл.

1) Возмутить.

2) Смутить. Тоді жінку збаламутять, що й не подивиться. Чуб. V. 1066.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 121.