Заґеро́вувати, вую, єш, сов. в. заґерува́ти, ру́ю, єш, гл.

1) Загинать, загнуть. Почали заґеровувати ногу за голову; аж кістки їй тріщать, а вона її суверделить угору. Грин. II. 167.

2) Запрашивать, запросить дорого. Заґерував ти з його багато. Лохв. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 32.