Заїда́ти, да́ю, єш, сов. в. заї́сти, ї́м, їси́, гл.

1) Заѣдать, заѣсть. Любощів ні заїсти, ні запити, ні заспати. Г. Барв. 449.

2) Заѣдать, заѣсть, загрызть (кого).

3) Губить, погубить, не дать жить. Чи я в тебе, моя мати, увесь хліб поїш, що ти мене, моя мати, та навік заїла. Мет. Старий став я: літа мої вороги заїли. К. Псал. Світ мені зав’язав, заїв мій вік рожевий. Г. Барв.

4) Захватывать, захватить (чужое добро). Одні в одних достатки заїдають. К. ЦН. III. Он мого полтинника заїла… А мого карбованця… Мир. Пов. І. 131.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 42.