Заіржа́віти, вію, єш, гл. Покрыться ржавчиной, заржавѣть. Була колись правда, та заіржавіла. Посл.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 43.