Защебета́ти, чу́, чеш, гл.

1) Защебетать. Защебетав жайворонок, угору летючи. Шевч. 30. Защебече соловей уночі, розвеселить мої чорні очі. Чуб. III. 147.

2) Заговорить быстро и весело. Повеселішала наша Феська, защебетала до баби. Г. Барв. 198.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 119.