Зачіля́бити, блю, биш, гл. Ударить, треснуть. Він його як зачілябив у вухо. Александров. у. Слов. Д. Эварн.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 116.