Зачу́вати, ва́ю, єш, сов. в. зачу́ти, чу́ю, єш, гл. Слышать, заслышать, услышать. То удова теє зачуває. Чуб. V. 848. Заржи, заржи, сивий конику, рано на пашу йдучи, чи не зачує серце-дівчина, а в саду вінки в’ючи. Чуб. III. 118.

2) Чуять, почуять. Хутко зачує кішка, де сало. Ном. № 5741.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 116.