Заче́па, пи

1), ж. Зацѣпа.

2) об. Задирщикъ, задирщица. Одсувається… щоб бува з п’яних очей не креснув зачепа. Мир. ХРВ. 260.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 115.