Заци́тькувати, кую, єш, сов. в. заци́тькати, каю, єш, гл.

1) Заставлять, заставить замолчать. Цить! цить, моя дитино! — зацитькувала Мотря. Мир. ХРВ. 413.

2) Заминать, замять. Так це діло й зацитькали. Н. Вол. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 114.