За́хист, ту, м.

1) Мѣсто, защищенное отъ вѣтра; пріютъ, пристанище. Да як же мені зійти з сюю села? Де мені знайти той захист? Г. Барв. 394. Гори, що роблять кораблям захист од бурі. Дещо. 69. Нема чоловікові захисту на широкому степу. Стор. МПр. 2.

2) Защита, покровительство. Посередник… повинен бути захистом для крепаків, боронити їх. О. 1862. IX. 125. Ум. За́хисток, за́хисточок.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 113.