Захво́стуватий, а, е. Суживающійся кверху и кончающійся остріемъ. Ціпок був захвостуватий. Новомоск. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 113.