Затьо́н, ну, м.

1) Упрямый, неподатливый человѣкъ. Черк. у.

2) Зарубка. Нурка з затьонами на кінцях. О. 1862. V. Кух. 39.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 111.