Зату́ркати, каю, єш, гл.

1) О голубяхъ: заворкотать. Гілля до гілля прихилилось, затуркали горлиці. Стор. І. 100.

2) Заговорить быстро. От як затуркали, затуркали, бо, звісно, як наші молодиці, скілько їх не буде, та як заговорять разом усі в один голос, так нічого і не второпаєш. Кв. І. 134.

3) — го́лову. Сбить съ полку, затуманить (голову).

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 111.