Затру́ювати, юю, єш, сов. в. затруї́ти, рую́, їш, гл.

1) Отравлять, отравить (кого).

2) Отравлять, отравить, напитывать, напитать ядомъ.

3) Заражать, заразить. Я не хочу, щоб вона в нас ночувала, бо одно дереться, як шкури на собі не порве: ще й нас вошами затруїть. Чернигов. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 110.