Зато́чувати, чую, єш, сов. в. заточи́ти, чу́, чиш, гл.

1) Закатывать, закотить. Ой деж твої, Нечаєнку, кованії вози? Під містечком Берестечком заточені в лози. Н. п. Заточи воза в клуню. Н. Вол. у.

2) — в пику. Ударить по лицу, дать въ морду.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 109.