Заторо́чити, чу, чиш, гл.

1) Затараторить, заговорить скороговоркой. Люде заторочили: «Чого се, чого?» Г. Барв. 89.

2) — світ. = Зав’язати світ. Вх. Зн. 20.

Заторочи́ти, чу́, чи́ш, гл. Обшить бахромой, опушкой. Тра рукавиці заторочити. Н. Вол. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 109.