Затка́ти, тчу́, че́ш, гл.
1) Начать ткать.
2) Заработать тканіемъ.
3) Покрывать, покрыть тканымъ узоромъ. Були ті жупани серебром заткані. АД. І. 261.
4) = Заткнути. Та й заткав я йому боржій рану. Федьк. Не можна всім губи заткати. Ном. № 6986. З-під коріння, з-під верби джерело било, що й кулаком не заткати. Св. Л. 307.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 108.