Зата́ювати, та́юю, єш, сов. в. затаї́ти, таю́, ї́ш, гл. Скрывать, скрыть, утаивать, утаить, притаить. Породила Діва сина, хтіла затаїть. Чуб. III. 368. І дух від ляку затаїв. Котл. Ен. Затаївши дух, пильно на неї дивився. Стор. МПр. 76.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 105.