Затасува́ти, су́ю, єш, гл.

1) Задѣвать, заложить неизвѣстно куда, забросить, запропастить. Куди се ти віника затасувала?

2) Замять, затереть. Там у волості й затасували моє діло. Черк. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 105.