Засіда́ти, да́ю, єш, сов. в. засі́сти, ся́ду, деш, гл.

1) Садиться, сѣсть. Просимо до гурту (до вечері)! привітали мене і вклонились. — Може б поруч зо мною така краля засідала, га? каже Назар. МВ. (О 1862. III. 57).

2) Засѣдать, засѣсть, присутствовать. Засідав серед громадзьких мужів. К. Іов. 61.

3) Быть въ засадѣ, подкарауливать изъ засады. Ой не лети, сивий орле, на Волиння пити, засідають вражі ляшки, хотять тебе вбити. Чуб. V. 133.

4) О мѣстѣ: занимать. Війшов нелюб в хату, засів усю лаву. Чуб. V. 345.

5) Засѣдать, засѣсть гдѣ-либо. Та й засядем по пасіках на ввесь літ остаток. К. Досв. 109.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 95.