Засту́пник, ка, м.

1) Замѣститель, заступающій мѣсто другого, исправляющій должность. Черниг. у.

2) Защитникъ, заступникъ, ходатай за кого. Мир. Пов. І. 161. Хто в нас Бог, опріч Єгови? Хто заступник, опріч Бога? К. Псал. 39.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 103.