Застукоті́ти, чу́, ти́ш, гл.

1) Учащенно застучать. Шось застукотіло у вікно. Мнж. 129.

2) Забиться (о сердцѣ). Серце в батька й матері швидче застукотіло. Левиц. Пов. 156.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 102.