Застига́ти, га́ю, єш, сов. в. засти́гти, гну, неш, гл.

1) Застывать, застыть. аж йому́ в литка́х засти́гло. Испугался. Ном. № 9336.

2) Застигать, застичь. Терпи, доню, неволеньку, поки смерть застигне. Чуб. V. 629.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 101.