Заскавуча́ти, чу́, чи́ш, гл. Завизжать. Заскавучали… собаки. Стор. МПр. 111. Нехай тільки руки зложу, заскавучиш ти, як цуцик. Ном. № 3594.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 96.