Засвіѣчуватися, чуюся, єшся, сов. в. засвіти́тися, чу́ся, тишся, гл.

1) Зажигаться, зажечься. Чом ти досі не світиш? — Та ніяк лямпа не засвічується.

2) Только сов. в. Освѣтиться, засвѣтиться, засіять. Ой чому, чому у сьому дому так рано засвітилося? КС. 1883. II. 371. Він як угледів дівчину, аж очі йому засвітилися. МВ. Город, мов на свято, засвітився. Мені тепер саме на веселу жизнь засвітилось. Г. Барв. 10. Каганці́ в оча́х засвіти́лися. Искры изъ глазъ посыпались. Ном. № 3982.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 93.