Засата́рити, рю, риш, гл. = Запроторити.

1) Оце так засатарив, шо й сам не знайду шапки. Екатер. у. Слов. Д. Эварн.

2) Засатарив мене чоловік сюди, у ліс, а сам геть і подавсь. Миргор. у. Слов. Д. Эварн.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 93.