Зарі́бний, а, е. Живущій заработками; нанимающійся. Я чоловік зарібний. Н. Вол. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 89.