Заруча́ти, ча́ю, єш, сов. в. заручи́ти, чу́, чиш, гл.

1) Обручать, обручить. А вже ж твою дівчиноньку заручили люде. Чуб. V. 111.

2) Только сов. в. Наставить руки? Примѣръ См. при словѣ заножити.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 91.