Заробі́тний, а, е.

1) Дающій заработокъ. Край заробітний.

2) Заработанный. Кв. II. 304.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 90.