Заробля́ти, ля́ю, єш, сов. в. зароби́ти, блю́, биш, гл.

1) Зарабатывать, заработать. МВ. ІІ. 7. Тиждень козак заробляє, за один день пропиває. Макс. Що заробила? — Кусок сала. Чуб. III. 108.

2) Заслуживать, заслужить. А хто мене поцілує, заробить спасіння. Чуб. V. 9.

3) Задѣлывать, задѣлать. Кінці основи, що були прив’язані до куснів полотна у воротил, не можуть бути зароблені, вони полишаються яко тороки. Шух. І. 259.

4) Опачкивать, опачкать. Заробиш, сорочку ззаду! Лебед. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 90.