Заржа́ти, жу́, же́ш, гл. Заржать. Ой заржи, вороний коню, та під круту гору йдучи. Мет. 55.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 88.