I. Запу́ст, ту, м.

1) Густо выросшій лѣсъ, густая молодая заросль. Желех. Канев. у.

2) Живая изгородь. Вх. Зн. 20.

II. За́пуст, ту, м. и за́пусти, тів, м. мн. Заговѣны. Латин прибрався мов на запуст. Котл. Ен. IV. 24.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 87.