Заправля́ти, ля́ю, єш, сов. в. запра́вити, влю, виш, гл.

1) Приправлять, приправить. Заправляла борщ олією. Медову кипучу силу словом заправляє. К. Досв. 113. Запра́влена горі́лка. Водка, приготовленная съ кореньями, травами и пр. Прибудь же, мій милий, в неділю уранці, — заправлю горілки в кришталевій пляшці. Мет. 250.

2) Запрашивать, запросить, продавая. Заправив як за батька. Ном. № 10504.

3) Дрессировать, выдрессировать, пріучать, пріучить, упражнять. Біда тій курці, що на ній сокола заправляють на лови. Ном. № 1301.

4) Заряжать, зарядить, приготовлять, приготовить къ стрѣльбѣ. Стрілочки струже да в лучок кладе, а з лучка бере да й заправляє. Чуб. ІII, 275. Старший брат кониченька сідлає, а підстарший ружжо заправляє, хотять тую зозуленьку вбити. Мет. 257.

5) Задѣлывать, задѣлать. І ворота того саду кіллями заправив. Мкр. Н. 12.

6) Вставлять, вставить. Викрутив діяменти і заправив зо скла другі. Вх. Уг. 239.

7) — но́су. Точить, отточить косу. Желех.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 85.