Запо́на, ни, ж.

1) Пологъ, занавѣска. На вікнах… запони. Мир. Пов. ІІ. 56. Чорною запоною застилає очі. Мир. Пов. І. 120.

2) Застежка. Срібнії запони. Лукаш. 46.

3) Препятствіе, помѣха. Камен. у. Ум. Запо́нка. Одчини! — Не одчиняє. Він як суне двері ногою… У хату, — аж він там за запонкою. ЗОЮР. І. 160.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 83.