Запада́ти, до́ю, єш, сов. в. запасти, паду, де́ш, гл.

1) Проваливаться, провалиться. Та бодай тая степовая могила запала. Мет. 98. Бодай їх слід запав! Пожеланіе смерти. МВ. (О. 1862. III. 48).

2) Вваливаться, ввалиться. Пий до дна, щоб очі не запали. Ном. № 11550.

3) Западывать, запасть за что, напр. о щеколдѣ, запирающей дверь. запа́ла кля́мка. Кончилось. Вже по всьому, вже клямка запала. Ном. № 1841.

4) О солнцѣ: заходить зайти за что-либо. Сонечко вже запало за гору. МВ. (КС. 1902. X. 143).

5) Впадать, впасть во что. Та як коханка сльозу проливає, сльоза ти в могилу мою западає. Мог. 151. — в го́лову. Засѣсть въ головѣ. Все сидить, рукою підпершися, все думає… наче думка яка важка запала їй в голову. О. 1862. V. 84. — в ду́шу, в о́ко, в се́рце. Произвести впечатлѣніе, понравиться. Олена знає того парубка, що їй так у душу запав. Кв. І. 17.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 74.