Занімі́ти, мі́ю, єш, гл.

1) Занѣмѣть, онѣмѣть. Заніміли твої губочки. Мет. 293.

2) Потерять чувствительность. У мертвого зуби ніколи не болять, кости задубіли, зуби заніміли. Чуб. І. 125.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 73.