Зану́дитися, джу́ся, дишся, гл.

1) Затосковать, заскучать. Од болести прохожуся, од любови занужуся. Лавр. 141.

2) Ли́хом зануди́тися. Напасть тоскѣ, хандрѣ. Десь моєму панові лихом занудилось, що з Хмельницьким гуляти схотілось. Макс. (1849). 66.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 73.