Замина́ти, на́ю, єш, сов. в. замня́ти и зам’я́ти, мну́, не́ш, гл.

1) О кушаньяхъ: заправлять, заправить, напр., растертымъ пшеномъ. Замняти борщ.

2) — розмо́ву. Заминать разговоръ. Почала заминати розмову. Левиц. Пов. 316.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 65.