Замика́ти, ка́ю, єш, сов. в. замкну́ти, ну́, не́ш, гл.

1) Запирать, запереть. Замикайте, діти, двері. Шевч. Як коня вкрали, він тоді станю замкнув. Ном. № 6625. Прич. стр. зами́на́ний. Це́рква замикана. Чуб. III. 40.

2) Заключать, заключить, запирать, запереть. Замикали Настю, — вона було таки втече. МВ. ІІ. 47.

3) Заграждать, заградить, преграждать, преградить. Замкло їм мову.

4) — гу́бу, уста́. Зажать ротъ, принудить замолчать. Людям губи не замкнеш. Ном. № 6986. Як би вона знала, що я приїхала до неї з жалю над її долею нещасливою, то се замкнулоб їй уста. Г. Барв. 378.

5) — очі. Сомкнуть, закрыть глаза. Замкну я очі ворогам. Мл. л. сб. 300.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 64.