Залі́зо, за, с.

1) Желѣзо. Їсть, як іржа залізо. Ном. № 2723.

2) мн. Цѣпи, оковы. На суд твій праведний прийти, в залізах руки принести. Шевч. 58. Навіть залізами ніхто не міг його зв’язати. Єв. Мр. V. 3. Ум. Залі́зце. Ном., стр. 284, № 1858.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 59.