Залютува́ти, ту́ю, єш, гл.

1) Запаять.

2) Засвирѣпствовать. Уже осінь; незабаром зіма залютує. Шевч. ІІ. 163.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 61.